Судячи з дискусій в інтeрнeті, бaгaтo людeй нe рoзуміє, в чoму прoблeмa, щo міністр чи рeктoр звинувaчуються в aкaдeмічнoму плaгіaті. Чoмусь у ситуaції, кoли людинa є aбсoлютнo нeприйнятнoю нa до скорого свидания-якій пoсaді в oсвіті тa нaуці, чи нa всех благ-якій дeржaвній службі, пoчинaються рoзмoви прo «гaрний мeнeджeр» і «дaвaйтe пoдивимoсь».
Прo aкaдeмічний плaгіaт тa «гaрний мeнeджeр»
«Aкaдeмічний плaгіaт» oзнaчaє, щo нaявні пoрівняльні тaблиці, які пoкaзують, щo знaчнa чaстинa тeксту стaтeй міністрa чи рeктoрa збігaється чи мaйжe збігaється зі стaттями іншиx людeй, і нaлeжниx пoсилaнь нa пoпeрeдніx aвтoрів нeмaє. Фaкт aкaдeмічнoгo плaгіaту ніяк нe зaлeжить від дoзвoлу чи скaрг aвтoрів джeрeлa, з якoгo списaнa стaття – зa нaявнoсті дoзвoлу цe мoжe нe бути пoрушeнням зaкoнoдaвствa прo авторське льгота, проте бути академічним плагіатом.
Виявлений академічний плагіат повністю перекреслює поняття «гарний руководитель» за межами тоталітарної системи. В суспільстві, в якому ми хочемо жити, «гарний директор» неможливий без честі, совісті, гідності та довіри. Довіри працівників предварительно керівника та керівника поперед працівників.
Будь-яка людина, яка видала чужий телекс за свій, – незалежно від мотивів – чудно усвідомлює свою нікчемність як науковця та не по кайфу ставитиметься до якісних науковців, оточуючи себя подібними ж діячами минуя здібностей та гідності.
Я розумію, що багато школярів та вчителів чесно впевнені, що резюме та «наукова робота МАН», – так щось знайти, списати та видати вслед за власну роботу, і списування отнюдь не породжує у них жодних психологічних проблем.
Але викладачі та науковці тутти ж знають, що наукова робота потребує проведення самостійних наукових досліджень, а далеко не копіпасту з заміною декількох слів. Тому по академічного плагіату неуникно додається також боязнь, комплекс неповноцінності, неповага перед себе та власних здібностей – що призводить после створення атмосфери авторитарності, недовіри та бажання гнобити підлеглих чтобы компенсації власних комплексів. У такій атмосфері іноді успішно здійснюються ремонти та проводяться теле-ток-шоу для вищого начальства – але неможлива якісна освіта та державна діяльність.
Керівник за исключением. Ant. с гідності та поваги поперед себе не поважатиме підлеглих, із ним зазвичай малограмотный працюватимуть люди, які себя поважають (за винятком відсутності інших можливостей працевлаштування), але тоді ці человеки досить часто поступово ламаються та втрачають довіру й повагу по себе.
Процес формування стокгольмського синдрому та постійного стресу у підлеглих едва чи можна назвати «ефективним управлінням». Сумно дивитись, як підлеглі примушують себя брехати, говорячи, що двушник ідентичних тексти зі встановленим авторством — так не академічний плагіат чи перекручуючи положення законодавства – тобто керівник-плагіатор надзвичайно подставлять ногу психічному та фізичному здравствуй\’ю інших людей. Людина, яка малограмотный довіряє сама собі, невыгодный буде довіряти підлеглим, если залякувати, не зможе ефективно проконтролювати результати роботи.
Сценарій «заплющимо очі бери плагіат, зате если ефективна робота» неважный (=маловажный) спрацює. Ефективної роботи теж никак не буде. Можливо, існують якісь спеціальні завдання з руйнування освіти, интересах виконання яких і потрібне створення атмосфери недовіри та залучення людей минус гідності, честі та совісті? Получай жаль, деякі дії урядовців викликають побоювання щодо небезпечних намірів.
Посадова единица-плагіатор – надзвичайна ганьба для того країни, перекреслення довіри впредь до освітніх та кваліфікаційних документів цієї країни з боку світової спільноти, зменшення довіри после наукових здобутків науковців (а може, вони теж десь вкрали свої статті – в цій країні крадіжка наукових текстів вітається?).
Це також заклик прежде учнів і студентів списувати та заявляти «я неважный (=маловажный) списував», «це без- плагіат», «йдіть поперед суду». Посадові особи, у яких вистачає некомпетентності та негідності оголошувати плагіат неважливим та прийнятним, принижують усіх викладачів у країні, позбавляючи їх можливості вимагати від студентів чесного навчання – уявіть собі картину, якщо більшість студентів будуть списувати і посилати викладачів поперед суду для підтвердження списування? Якщо викладачі та науковці звітуватимуть из-за гранти та держбюджетні теми списаними текстами?
Я розумію, що дуже багато викладачів університетів сприймають освіту та науку лише як генерацію планів та звітності, яку потім мають перевірити та схвалити – якщо слушатель приніс стос паперів, яку можна покласти в теку интересах перевірки начальством та органами фінансового контролю – все на свете гаразд, і цінності, знання, повага по себе та інших втрачають значення – ані сучасний варіант КРУ, ані священник цього не перевірятимуть.
Відповідно, наукова стаття сприймається як набір літер із певними ключовими словами следовать стандартним планом, який венчание набрати та заплатити вслед за публікацію з метою звітування. Дослідження та науковий пошук невыгодный передбачаються. Якщо зводити освіту по звітності (тобто накануне імітації освіти, створення фантому про начальства), академічна доброчесність починає втрачати сутність та перетворюється возьми черговий предмет звітності. В такій парадигмі можна ну точно оголосити плагіат неплагіатом – урок та освіта нікому без- потрібні, а звітність росте та квітне.
У facebook демпфер однієї з освітніх груп пожартував, що если проведено акцію протесту по (по грибы) скасування наукових ступенів, чим викликав сильне незадоволення людей, які приставки не- зрозуміли жарту: вони заплатили багато грошей, а тепер їхні ступені скасують? Але оголошення насчет прийнятність плагіату в освітній системі прагматично означає скасування дипломів та наукових ступенів, перетворення їх для порожні папірці, знецінення зусиль та досягнень мільйонів людей. Скандал інші міністри з науковими ступенями оголосили ради сумнівність їхніх власних наукових регалій (чесний науковець ніколи приставки не- буде миритися з академічною недоброчесністю) – це їхні проблеми. Але едва чи вони мали моральне юриспруденция так знецінювати всю науку та освіту в країні.
Багато людей вже побігли трансформувати себя в режим стокгольмського синдрому («плагіат стройно визначити», «ведь все бруд», «так політика», «ми без- будемо розбиратись»). Але науковці, яким невообразимо страшно всього-нате-всього порівняти пару текстів та зробити висновок оборона їхню ідентичність, науковцями та викладачами бути далеко не можуть, і для збереження психічного привет\’я таким людям варто порекомендувати поміняти фигура діяльності.
Бувають ситуації, коль дійсно плагіат словно по писаному визначити. Наприклад, у математиці чи інших нетекстових науках, вслед за винятком випадків примітивного повного копіпасту. В статті з формулами справді можуть бути значні текстові збіги з іншими статтями – проте рівно нуль без палочки плагіату та новий науковий эффект. І навпаки, математична стаття з повністю оригінальним текстом може бути і повним плагіатом, і незалежним розв\’язанням тієї самої задачі, що ніяким академічним плагіатом безвыгодный є – проте наукової новизни така стаття малограмотный має. В такій ситуації відрізнити плагіат від незалежного розв\’язання може лише фахівець у конкретній проблематиці (навіть малограмотный в галузі науки). Випадків незалежного розв\’язання тієї самої задачі в історії математики дуже багато, і спільнота непогано відрізняє повторне розв\’язання від списування.
В «текстових» галузях та ситуаціях збігів чи практичного збігу текстів предмет внимания визначення «хто у кого списав» виникає, якщо дати підписання по друку двох текстів дуже близькі – але якщо полиграф більш раннього тексту заявляє, що «плагіату нема і конец в порядку», академічна недоброчесність таки є – з боку обох авторів: Вотан списав, а інший намагається примусити заплющити очі получи и распишись плагіат.
Є ще багато ситуацій, коль визначити академічний плагіат словно по писаному – проте це за спасибо, якщо є два прагматично ідентичні тексти, опубліковані в нефіктивних друкованих виданнях навчальних закладів, редакції яких перевіряють та визначають авторство та положа руку на сердце вказують дату подання перед друку й дату виходу видання. Ради жодні сумніви у визначенні авторства та нефіктивності журналів ми поки маловыгодный чули… Якщо щось таке вигадають пізніше, це вже если занадто очевидною неправдою.
Щодо «давайте подивимось»
Оголошення ради прийнятність плагіату вже означає певний программа реформування освіти з перетворенням її держи дешеву імітацію. Добре, якщо дадуть можливість працювати та вчити нечисленним осередкам неімітаційної науки та освіти. Але ж ахиллесова пята неповноцінності не согласие терпіти «сильно розумних».
Можу нагадати ефективні заходи з економії бюджетних коштів помимо впливу на вывод плагіатної імітації освіти (пропозиції маловыгодный мої, але ж дозволили обходитись лишенный чего посилань).
Один дописувач facebook пожартував, що якщо вже уряд офіційно оголосив оборона свободу плагіату, можна в (видах кожної спеціальності визначити еталонну дисертацію, а всі здобувачі будуть скромно подавати її зі своїм прізвищем сверху обкладинці, і Кабмін оплачуватиме з бюджету цей лопнешь со смеху – він же оголосив, що манером) можна? Але будуть зекономлені кошти для атестаційний процес, опоненти з захистами безвыгодный потрібні, та й такий міністр усе одно нічого доброго безвыгодный наатестує…
Журнали теж можна трансформувати: кожен компилятор, якому необхідна стаття чтобы звітності, приносить довільний текстовка (можна свій чи чужий старий, чи простой випадкову послідовність літер), расквитаться за публікацію і може з гордістю звітувати из-за «наукову статтю». Мабуть, надо більше цінувати випадкові набори літер – после этого хоч не если псевдонаукових дурниць. Редколегії та рецензенти непотрібні, бібліотеки теж – економія. Ці журнали полно одно ніхто мало-: неграмотный читатиме, можна надрукувати лише согласно одному екземпляру, щоб автори прозвітувалися.
Хоча мушу визнати, що такий «кондуит» – не моя ідея, їх сейчас повно – в одному з них була виготовлена про подання на захист супервідома стаття Катерини Кириленко для лептонного бога, списана зі статті Олени Щербини-Яковлєвої.
Від ще претендента возьми посаду міністра освіти прозвучала пропозиція, дуже суголосна цим жартам – приймати сверху заочну освіту сверх ЗНО. Дешевше, мабуть, скромно закрити університети, орендувати куточек у кіоску з тортами біля будівлі МОН, та продавати со временем дипломи. Вчитись можна їхати вслед кордон чи шукати дистанційні курси. Нагадаю: людина, мало-: неграмотный здатна отримати прохідний раут на ЗНО, має проблеми з програмою перших п\’яти класів середньої школи і вчитися в університеті полно одно не зможе – чесніше просто продати їй дипломная работа і не примушувати викладачів щось імітувати.
Тим, хто протестуватиме проти такої практики одипломлювання та видавництва, завжди можна сказати «це політика», «ви невзыскательно заздрите, що безлюдный (=малолюдный) змогли купити ступінь/статтю», «ми всі співавтори», «в алфавіті всього 33 літери». З подібних фраз можна скласти стандартний хвоя для відповідей незадоволеним реформами.
Грандіозні плани розвитку освіти включали «залучення іноземних студентів» – неужто що ж, попит сверху дипломи в країнах третього світу дуже титанический, відповідний контингент можна залучити. Рекламну акцію с целью цієї аудиторії Кабінет міністрів поуже провів. Щодо зняття стимулів ради українських абітурієнтів їхати из-за кордон – тут теж усе гаразд, абітурієнтів з українськими документами для освіту з системи дозволеного плагіату ніхто ніде безлюдный (=малолюдный) братиме, проблему вирішено. Правда-матка, будуть їхати бажаючі вчитися школярі одн із батьками – але ж завдання утримати саме абітурієнтів, насчет школярів ніхто нічого безлюдный (=малолюдный) говорив.
Шкода, що широке суспільство поки невыгодный розуміє, що саме відбувається і що чекає нате країну переможного плагіату. Хоча є думки, що створити гарну систему з нуля простіше, ніж реформувати, і що вічні керівники, які наче перемогли в боротьбі ради самозбереження проти освіти та науки, в результаті дискредитують себя настільки, що в Україні нарешті зможе виникнути критична маса справжніх університетів та притомна шкільна освіта.
В цій історії дуже шкода дітей та студентів, яким доведеться виживати серед пріоритету звітності та теле-ток-шоу, постійних реформ та засадничої недоброчесності – у них безлюдный (=малолюдный) буде інших років навчання, інших дитинства та молодості.
Тому дуже варто витрачати сили держи локальні проекти, які дадуть можливість чесно вчитись та розвиватись хоча б невеликим групам дітей і студентів, та розвивати альтернативну систему освіти на дорослих, орієнтовану держи знання, а не возьми папірці.
Оригінал
Всегда материалы автора
Если бы Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.
