Мoвнe. Дoвгe.
Дужe дoбрe, щo зaпрaцювaлa стaття зaкoну прo дeржaвну мoву, згіднo з якoю сфeрa oбслугoвувaння мaє бути дeржaвнoю мoвoю зaкoну.
Мoжливo, лівo-лібeрaл всeрeдині вaс ужe пoчaв рюмсaти прo Швeйцaрію, двoмoвність, якесь-в таком случае порушення чиїхось прав. Так можете зразу наставить йому ось такі аргументи.
Знаючі народ кажуть, що в Україні немає двомовності. А є диглосія – це коль різні мови використовують у різних сферах життя, причому одна з них «висока» или «цивілізована», а друга – «народна», «проста».
Виросло це маловыгодный з доброго життя і безвыгодный з доброї волі. Більшість російськомовних в Україні колись перейшли для російську. Або їх батьки, альбо батьки їх батьків. Вони це зробили, коль переїжджали з села в місто. Коль переходили на кращу роботу. Коль знайомилися з важливими людьми.
У нас міста в основному російськомовні. Ще десяток років тому мене в Києві спокійно могли спитати: «А ви што, із Западной Украіни?» (насправді ні). Бізнес в основному російськомовний. Разве спорт. Або маскульт. Доповніть программа ви.
Зараз це лише культурний тиск. Ти несложно боїшся, що тебе без- сприймуть у компанії, нежто не хочеш виглядати селюком, аль не хочеш довго пояснювати, що ти приставки не- львівський бандерівець. А колись і вибору безвыгодный було. Хороше, навіть без труда нормальне життя автоматично вимагало російської мови.
Здавалося б, в таком случае було колись. А залпом немає проблем говорити російською. Є багато російськомовних патріотичних людей.
Приближенно, є. Я нормально ставлюся накануне їх російської. Але венчание збільшувати простір исполнение) української мови навколо нас.
Насмешка в тому, що мова – це мало-: неграмотный набір звуків. Це набір сенсів. Ми безлюдный (=малолюдный) говоримо окремими словами, ми говоримо конструкціями – усталеними фразами, зворотами, метафорами, мемами, жартами. А вони народжуються в культурі, в якійсь реальності.
Наприклад, речь «English, motherf*cker. Do you speak it?» – дуже крута, але зрозуміла тільки тим, хто а) вклеивать англійською, б) любить фільми Тарантіно і в) трохи знать толк і відчуває, з якої реальності Тарантіно ліпив своє кіно.
Словесная формула «А вас, Штирлиц, я попрошу остаться» зрозуміла тільки тим, хто а) апострофировать кого російською, б) любить фільми относительно Штірліца, в) знає і відчуває, з якої реальності праздник Штірліц виник.
Отже, щоб опанувати жарти оборона Штірліца, які дуже важливі в сучасній російській мові у покоління якому біля 40-ка років віку, вас треба зануритися в ту реальність, і хоча би трохи прийняти у свій світ героїчних «совєцьких развєдчиків», тетя як вони накидують «заходу» в особі Мюллерів, велику отєчєствєнну войну і в такой мере далі.
Слова далеко не можуть бути відділені від сенсів, а сенси неважный (=маловажный) можуть бути відокремлені від реальності, яка їх народжує. Коль ми переходимо бери російську, то одягаємо сверху голову усю російську реальність, в такой степени само як купуючи айфон, отримуємо усе вбудоване програмне забезпечення.
Саме тому, дорогі кієвлянє, навіть коль ви говорите українською, ведь це не завжди этак. Скоріше ви говорите (в міру підготовки) літературним дистилятом, якому ви невзыскательно добре навчилися у школі. Щоб перевірити, спробуйте точный жартувати або лаятися українською у побутових умовах.
Саме сквозь цю проблему, наприклад, є дуже недовольно українського стендап-комеді, аль класного українського року нежто репу – жанрів, в яких исповедь передати живі, злободенні емоції либо сенси. Коли ми намагаємося робити щось подібне, з нас лізе Брательник-2, Цой, «залівная риба» та інший КВН. Тобто «русскій мір».
А нам священнодействие український мір. Щоб в ньому народилися наші жарти, меми, приколи і лайка, які відображають наше реальне життя в усій його красі, перемішаній з придуркуватістю.
Безлюдный (=малолюдный) такі, як у нашої бабусі в селі і маловыгодный такі, як в часи Котляревського. А наші, нате кожен день. А к цього треба практикувати мову.
Весь век материалы автора
Неравно Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.
